/Files/images/57.gif Поезія- це завжди неповторність,
Якийсь безмертний дотик до душі.

Поезія... Вона покликана хвилювати, давати насолоду, плекати високі почуття, збагачувати духовність.

Наймогутніший дуб колись був маленьким росточком. Найславетніший поет починав з кількох заримованих рядків. Сила і досвід приходять з роками, але справжність – завжди біля витоків.

Поет – це не професія, а стан душі, вважають поважні поети.

/Files/images/перо.gifПерші проби пера спробували і учні нашої школи. Різні за віком, характером, смаками й уподобаннями дівчатка і хлопчики об‘єднані любов‘ю до високого слова — ПОЕЗІЯ. Діти пишуть про те, що їм близьке і знайоме: рідний край, природу, родину, школу, людські почуття, мир на землі, дитячі радощі і прикрощі. У когось версифікаційні вправи виходять краще, у когось – гірше, але ми з повагою і розумінням сприймаємо кожен новий твір.

Творчі доробки юних поетів відчинили двері в дивовижний яскравий світ художнього слова:

Гичка Олексій

Мама

Перше слово на устах дитини – мама,
Допоможе у житті людини – мама.
Ніжними руками приголубить,
Як вона, в житті мене ніхто не любить!

Ти ночей не досипала, мамо,
Ти завжди мені допомагала, мамо,
Живи довго, моя мила ненька,
Я завжди тебе любитиму, рідненька!

Хоч би виріс я, у школі вчився гарно.
Щоб життя прожив своє не марно.
Це завдання виконать я постараюсь,
Щоб мої батьки мною пишалися.

Свято березневе

Завітало до нас свято березневе,
Щастя й радість принесло у міста і села.
Ми радіємо весні, сонечку ясному,
і вітаємо матусь знову й знову.

Вічна зернина
(до дня пам’яті Т. Г. Шевченка)

НАДІЯ І ВІРА – ВЕЛИКІ ДВІ СИЛИ.
ШЕВЧЕНКО ДО СКОНУ ЦИМ СИЛАМ СЛУЖИВ.
ВІН ВІРОЮ ПРАГНУВ СВОБОДИ КРАЇНІ,
НАДІЄЮ – МРІЯВ, НАДІЄЮ – ЖИВ…
ВСЕ ВІДЦВІТЕ І ЦЮ ЗЕМЛЮ ПОКИНЕ,
З ЧАСОМ ВІДІЙДЕ У ЗАБУТТЯ.
ТІЛЬКИ ШЕВЧЕНКО, ЯК ВІЧНА ЗЕРНИНА,
НА НЕВМИРУЩОМУ ПОЛІ ЖИТТЯ.

В ЛЮДИНИ КОЖНОЇ СВІЙ ШЛЯХ,
СВОЯ ДОРОГА ДО МЕТИ,
А ВСЕ Ж ШЕВЧЕНКІВСЬКИМ ШЛЯХОМ
НЕ КОЖНОМУ ДАНО ПРОЙТИ.
ВІН НАРОДИВСЯ В УКРАЇНІ.
НА ЧУЖИНІ, НА ЖАЛЬ, ПОМЕР.
ТА «ЗАПОВІТ» ЙОГО СВЯЩЕННИЙ
МИ ПАМ’ЯТАЄМО Й ТЕПЕР.
ВОГОНЬ ШЕВЧЕНКОВОГО СЛОВА
ГОРИТЬ, ГОРИТЬ І НЕ ЗГАСА,
А ПОЕТИЧНА ЙОГО МОВА -
ТО УКРАЇНСЬКА Є КРАСА.

ЗЕМНЕ ЖИТТЯ, ЯК МАКУ ЦВІТ, -
МИНАЄ ШВИДКО, НЕОДНОМАНІТНО.
ПОТРІБНО ПО СОБІ ЛИШИТИ СЛІД.
НЕ МОЖНА ПРОМАЙНУТИ НЕПОМІТНО…
НЕСТРИМНО ЧАС ЛЕТИТЬ, ЯК ПТАХ СТОКРИЛИЙ,
ЛІТА, НА ЖАЛЬ, НЕ МОЖНА ЗУПИНИТЬ
І ПРОЛІТА ЖИТТЯ, НЕМОВ НА КРИЛАХ.
ЙОГО ІЗ ГІДНІСТЮ ТРЕБА ПРОЖИТЬ!
БО ЖИТТЯ – ЦЕ У СВІТІ ЄДИНЕ,
ДАНЕ БОГОМ ЛИШ РАЗ НА ЗЕМЛІ.
ТО ГІРКЕ, ЯК СЛЬОЗА, ЩО ПРИПЛИНЕ,
ТО СОЛОДКЕ, ЯК ХЛІБ НА СТОЛІ.

Співають шпачки

Співають шпачки,
Сніжок розтає,
І проліски перші
Весна нам дає.

І проліски ці
Я мамі дарую.
Із святом, рідненька,
тебе я цілую.

Мовчан Анна

Чистіша від сльози вона хай буде

З дитинства ми чуємо мову
Чарівну, барвисту, казкову.
Вона для народу – криниця,
Вона, мов цілюща водиця.
Ми з нею зростаєм в любові,
Тут ласка у кожному слові,
В ній мудрість народу бринить
І голос віків в ній звучить
Я хочу, щоб мова моя
Не всохла, мов в спеку джерельце.
Я хочу, вона щоб текла
Рікою від серця до серця
Я хочу, щоб діти мої
Співали таку ж колискову,
Яку моя мама мені
В дитинстві співала дзвінкому,
Мов сад на весні хай цвіте
Найкраща у цім світі мова,
І слово її золоте
Щораз зігріває нас знову
Давайте її берегти
І словом лихим не бруднити
Пишатися нею завжди
І щиро всім серцем любити
Я хочу сказати одне –
Шануйте її, добрі люди!
Нехай моя мова цвіте
Чистіша сльози нехай буде.

***

Пташечко сіра, чому ти сумна?
Чом не співаєш пісень?
Ти не журись, ось настане весна,
Знову подовшає день.
Скоро веселі струмки задзвенять,
В листі хрущі загудуть,
Знову ясні і погожі деньки
Теплі вітри принесуть.
Пташечко мила, дарма, що в снігах
Досі дрімає земля,
Ти заспівай і хай пісня твоя
Знову все живе звеселя.
Хай ти малесенька, пташко моя,
Та твою пісню дзвінку
Мрію давно вже почути і я
Радісну, світлу, легку.
Пташечко люба, нехай задзвенить
Пісня твоя голосна
Може у душу й мою, хоч на мить
Прийде квітуча весна.

***

Море тихо стелиться до ніг
І прощаючись, щось шепотіло
Піну кидало білу, мов сніг
Мабуть щось розповісти хотіло.
Його синя незвідана даль
Так манила мене й гарувала,
А прозора, як чистий кришталь,
Хвиля з променем в піжмурки грала.
Його велич вражала мене.
Таємниця його дивувала
І якусь незбагненну печаль
Моє серце тоді відчувало.
І солона як море сльоза
Із очей моїх раптом зірвалась,
Море стихло на мить, а тоді
Знову заграло, немов засміялось.

***
Прихід зими
Як швидко час іде, неначе вчора,
Курличучи, летіли журавлі,
І килими із листя золотого.
Так лагідно стелились по землі.
Та холодом все більше повіває.
Мороз тріскучий річку вже скував,
А за вікном моїм синичка не співає,
І білий сніг засипав все, скував.
Зима-красуня знову завітала,
Під снігом сплять замріяні ліси.
Зима дивні дні подарувала,
Дні, повні щастя, радості, краси.

***
Зимовий вечір
Вечоріє. В вальсі білім
За вікном кружляє сніг.
Візерунки іній синій
Всюди розписати встиг.
Тихо у моїй кімнаті,
Лиш годинник цокотить.
Я не хочу зовсім спати,
А от кіт давно вже спить.
Лапкою ховає вуха,
Хвостиком вкриває ніс,
Мабуть, зна, що завірюху,
Вітер з півночі приніс.
За вікном зима лютує,
Сніг усе летить, летить,
На шибках мороз малює,
А в кімнаті кіт мій спить.

Колісник Анна

Квітуча весна

Цвітуть мої сади
Безимяною красою,
Я неможу без неї
Бо краса це неймовірна,
Чиста і барвиста,
Весну ти люби
Не забувай їх бо це неймовірна
мелодійна краса
Ти узнай цю красу!
Якщо ти її не зрозумієш,
То вона не підійде до твоїх долонь.
Ти зрозумій її зараз!!!
Бо вона скоро зникне.
Ти пам`ятай її завжди,
Бо зникне безслідно без
Тебе вона!..

Таранова Ірина

Душа моя свернулася в комочек!
Возможно просто холода пришли,
А может просто из-за того что поздно,
мы поняли что друг другу не нужны.
Зачем тогда мы зря теряли время?
Мечтами забивали нашу жизнь!
А я то думала что любим мы с тобой, наверно,
а это были лишь наивные ночные сны!
Мы зря с тобой гуляли под луною!
Я зря тонула в твоих голубых глазах.
Мы просто думали что это были чувства,
Но просто лишь привязанность была!
Мы резко так чужие стали!
Из памяти все стерлось в один миг.
Любовь - это большое слово!
А мы просто не научились любить!
И все это было просто лишним.
Кому мы, что хотели доказать?
Сейчас просто проходим мимо,
И не знаем что друг другу сказать...

***

Невже я більше не побачу, тієї усмішки яркої.
Але ми ж колись кохали один одного до болю!
Цих поцілунків вже не буде і нікому тепер дзвонити.
Але я досі памятаю ми були щасливі, як діти.
Я сподіваюсь, що ти згадаєш ті щасливі хвилини.
Коли нас накривали, ще любові страшної хвилі!!!
Коли нам світило сонце, я ловила ті промені на твоєму тілі,
До губ твоїх торкаючись у мене зникали сили.
Зараз би спитати як ти, та подивитись у ті очі зелені,
Чи памятаєш ти кохання нашого рядки шалені.
Як ми гуляли по морю, й запускали в небо серця!
Я так хочу усе повернути! Усе-усе, до кінця!
Серце розривається від смутку
Усю любов зруйнувала ця осінь проклята.
Тебе вже поряд немає.
В роті присмак гумки з мятою...


***

Тихо и грустно в мире как-то стало!
После того как резко тебя не стало.
Так не хватает мужского плеча маме.
И так хочется мне обнять,
И знать что ты рядом.
Просто знать, что ты дышишь.
И еще стучит твое сердце.
Хочется пульс твой слышать
И рядом с тобою погреться,
Рассказать чем живу я,
И поплакать с тобой.
Знать, что тебя уже нету,
Невыносимая боль.
Тот ужасный момент, когда
Сказали, что тебя уже нету,
Я готова была убить всю планету.
Так больно слышать, что тебя
Больше нету с нами!
И сколько б времени не шло
Боль не утихает.
И покотится в сотый раз со щеки слеза...
Пусть засохли венки,
Мы помним твои глаза...

***

Мне тебя так не хватает! Слышишь?
Прошу, вернись! Не оставляй меня.
Если б знал как больно это слышать?
«Родная, у тебя больше нет отца».
Она пришла так неожиданно и резко!
И так несправедливо забрала тебя!
Смерть разлучила нас с тобою!
Но в сердце ты моем остался навсегда!
Ты живой! Ну и что, что не дышишь!
И пускай закрыты у тебя глаза!
И сердце стук я больше не услышу.
Но ты живой! И будешь жив всегда!
Ты в сердце ведь со мной, на веки.
И разум не забудет тех последних лет!
Я люблю тебя так же как прежде!
Хоть для всех тебя больше нет...
И пусть про эту боль никто не знает.
Но внутри все рвется на куски.
Как же тебя мне не хватает!
Душа сжимается комком!
От этой ужасной тоски!
И хочется тебя обнять так крепко!
И никогда не отпускать.
Хочу с тобой быть мой папа
Но тебя больше нет у меня...
Я за тобою безумно скучаю!
Тебя так не хватает! Родной!
Маме очень тяжело! Я знаю!
И никто не нужен чужой...

Капусник Юлія

Прихід весни

Цвітуть ліси й сади,
Прийшла весна,
Душа аж потепліла.
Співають птахи навесні,
Мої кохані фрази...
Люблю цвіт клену,
Рясний я, як він
Гарненько пахне,
І манить мене в світ пригод,
Та чарівних мрій,
Які давно забулись.

Моя весна

Цвітуть сади, цвітуть луги,
Я в тому краю де мати моя,
Чиста вода, біла земля,
Ця краса чарує мене,
Мов перший раз потрапила туди я.
Я буду пам`ятати красу цю,
Мати моя, чиста ріка!
Знаю я те, що ніколи не зникне ця краса,
Будь уважним!
Ніколи не знищ цю красу!
Бо там пісня солов’їна мами моєї.
Я буду ту музику слухати,
Неймовірною красою,
Ти не забувай її ніколи,
Пам’ятай її завжди!
Знай її,бо вона гарний скарб!

Весна

Весна опять пришла,
Деревья в саду цветут,
Радость у меня в душе.
Зеленеет всё кругом,
Счастья и радость настаёт.
Приход весны люблю я сильно,
Радуюсь всегда я ей.
Для меня любимая она пора,
Когда цветут деревья,
Ласточки поют…
Для меня она большое значит,
Можно петь и танцевать,
Веселится и плясать.
Всё ровно люблю весну!
Кто что любит я не знаю,
Но скажу Вам от души,
Что весна это любимая пора!

Весна

Прийшла весна,
Усім красна
Пташечки цвірінькають,
Радіють всі, кричать " Ура!"
Нарешті стане тепло,
І ми підемо грать, стрибать,
Радіти сонцю будемо!

********************

Так зелено усе кругом
У цю весняну пору,
З усіх сторін лунає дзвін
Комах й птахів!

ДВІ МИШІ

Жили дві миші удаленькі,
Красиві й молоденькі.
Одна сиділа на дієті,
Старалась талію здержать,
Друга любила попоїсти,
Не те сяке, а щось смачне.
Один раз їм попав шмат сиру,
І тут би все було гаразд,
Та раптом десь узявсь кіт Тарас.
Він став глядіти за мишами,
Куди ж подінуть вони сир?
-Ага,зловлю я їх!-подумав;
І кинувсь їх навздоганять...
Худіша миша шпиг і в нірку,
А друга мишка пнеться в дірку,
Але не може утекти.
І ось Тарас схопив її враз,
Вона кричить:-“Спасіть, рятуйте!”
Говорить кіт:-“Мовчи, тобі уже, ніде не діться!”
-Чи винна ти,чи ні все одно,
Тебе я мушу зїсти!
-Не треба в очі лізти голодному мені...

Фальшива дружба гірш вогню пече,
Коли не згубить - зробить боляче.

Роботяги

Ой ,як шили джинси ми
Руки посиніли,
Стали в паніці кричать
І ногами тупать.
Ось прибігла бригадир,
Розвела руками,
Стали думати й гадать,
Кліпати очима.
Що робити, що гадать,
І куди звертатись?
Де не взялася медсестра,
Почала сміятись:
- Любі мої,дорогенькі!
Та чи ж ви не знали,
Що такий матеріал
Краситься й линяє!
Ось така у нас морока
З джинсами траплялась,
А ви, любі, дорогенькі,
Щоб наперед знати,
Коли стане якесь диво,
Цього не лякались!

Новый Год

К нам пришол новый год.
Радость он принёс в наш дом!
Много разных приключений, всяких угощений.
Дед Мороз принёс нам ёлку, а снегурочка морковку
и большую конфет горку!
Ёлку нарядили и большую конфет горку,
положили мы под ёлку!
Будем мы и есть и пить,
и здоровыми все быть!
С Новым Годом поздравляем
и много вам радости желаем!

ГРІНЧЕНКО АНЖЕЛА

Золотава осінь

Відлетіли журавлі,
Осінь ходить по землі.
Вона золотава, ніжна і ласкава.
Держе пензель у руці,
Золотаві олівці.
Й розфарбує всі поля
В золотий і світлий колір.
Розфарбовує ліси
Небувалої краси,
Розфарбовує весь світ
В золотий яскравий цвіт.

Дощик – водограй

Літом дощик – водограй
Крапав по травичці.
- Дощик, дощик, заспівай,-
Просять синички.
Він послухався синиць
І давай співати,
По боках усіх криниць
Почав вигравати.
- Дінь, дінь, дінь, ділень,
Ой який чудовий день.
- Дінь, дінь, дінь, ділень,
Ой який прекрасний день.
Потім дощик малював
Красиву картину.
Дітлахам казки читав
Про край солов’їний.
Утомився дощик дуже,
Притих його дзвін,
Тепер ти, маленький друже,
Попрацюй, як він.

Мама

Перше слово на устах дитини – мама,
Допоможе у житті людини – мама.
Ніжними руками приголубить,
Як вона, в житті мене ніхто не любить!
Ти ночей не досипала, мамо,
Ти завжди мені допомагала, мамо,
Живи довго, моя мила ненька,
Я завжди тебе любитиму, рідненька!
Хоч би виріс я, у школі вчився гарно.
Щоб життя прожив своє не марно.

Кiлькiсть переглядiв: 925